Консультація з перевіреним психологом, коли вам зручно

Емоційне вигорання — це психічне, емоційне і фізичне виснаження, яке виникає від перевантаження, тривалого стресу або безперервної напруги в сфері, що вимагає від Вас високого рівня емоційних зусиль.

Людина, що відчуває емоційне вигорання, постійно втомлена, втрачає мотивацію до будь-яких справ, навіть раніше цікавих для неї.

Такий стан спричиняє порушення не лише Вашого внутрішнього балансу, а може негативно впливати і на Ваше оточення або мати руйнівні наслідки для кар'єри.

Про емоційне вигорання можна говорити якщо:

• сон або відпочинок не приносять бадьорості та енергії;
• погіршилося фізичне самопочуття, з'явилися головні болі, проблеми зі сном, знизилася концентрація уваги або пам'ять;
• періодично нізвідки з'являється почуття тривоги, безсилля, суму, відчувається безсилля або втрата надії;
• практично нічого не приносить радості та задоволення;
• весь час хочеться відпочити, пропала мотивація для дій, людина прагне ізоляції від суспільства;
• раніше чуйна і привітна людина стає замкнутою, іноді навіть цинічною, неефективно виконує роботу.

Емоційне вигорання — це серйозний стан, але за допомогою спеціалістів-психологів та небайдужого оточення він піддається ефективній (хоча іноді і не дуже швидкій) корекції.

Самооцінка — це те, як особистість сприймає сама себе. Позитивне ставлення людини до себе дозволяє вирішувати складні завдання і вибудовувати міцні стосунки, що не порушують особистих кордонів. Натомість сумніви у власній цінності позбавляють впевненості у своїх силах і здібностях, що негативно впливає на всі аспекти життя.

Проблеми з самооцінкою в залежності від особистості людини мають багато проявів. Насамперед це:

• критичне ставлення до всього, що робить людина, та схильність її до перфекціонізму;
• болісне ставлення до чужої думки, потреба у високих оцінках близьких та оточуючих;
• соціальна ізоляція, труднощі у спілкуванні через побоювання відмови або осуду, відчуття самотності;
• відмова від перспективних кар'єрних можливостей через сумніви у власній компетентності.

Занижена самооцінка негативно впливає на все, що робить людина, позбавляючи її багатьох можливостей.

Визначити особисті причини кожного у недооцінюванні власних можливостей допоможе кваліфікований психолог, який також буде підтримувати свого пацієнта на всьому шляху його самовдосконалення.

Жоден науковець не заперечує, що інтимне життя є однією із базових потреб людини. Тому емоційні, психологічні чи фізичні проблеми, що впливають на сексуальне здоров'я та задоволення, є такими болісними.

Скільки людей, стільки і проявів складності у в інтимному житті, але узагальнено вони виглядають наступним чином:

• зниження бажання або повна відсутність інтересу до сексу;
• надмірний потяг до інтимних стосунків;
• бажання сексу у формах, неприйнятних або заборонених у суспільстві;
• фізіологічні проблеми з ерекцією або досягненням оргазму;
• відсутність емоційної складової, відчуття тривоги або напруженості під час інтимних стосунків.

Дефіцит інтимного життя може бути викликаний різноманітними чинниками (стрес, втома, психологічні труднощі, інше). Бесіди людей "про це" із близькими або знайомими іноді не тільки не усувають причин порушень, а призводять до їх загострення.

Для досконалого дослідження кожної конкретної ситуації, виявлення травмуючих факторів та вирішення інтимних проблем необхідно звертатися до психолога чи сексолога із високим кваліфікаційним рівнем.

Депресія — це не просто поганий настрій. Це серйозний психічний стан, який супроводжується постійним почуттям пригніченості, суму та втрати інтересу до життя.

Апатія — це втрата мотивації та інтересу до будь-чого, крім власних думок і переживань.

Апатія та депресія тісно пов'язані між собою, але не є одним і тим же. Апатія може поглиблювати депресію. У свою чергу, депресія, як правило, викликає апатію.

Обидва ці стани потребують чимскорішого виявлення, пильної уваги, професійного реагування, а іноді навіть серйозного лікування.

Людині варто замислитися про звернення за допомогою, якщо:

• вона постійно пригнічена, не радіє життю, будь-що не викликає у неї цікавості;
• не виявляє звичної емоційної реакції на події, які раніше б викликали інтерес;
• значно знизилася фізична активність та енергійність, людина не може знайти сили на звичайні, повсякденні справи;
• намагається соціально ізолюватися, відмовляється від зустрічей з друзями, не бере активної участі у спілкуванні, не займається власним хобі;
• без явних причин значно погіршився фізичний стан, змінився апетит (збільшився, зменшився, пропав зовсім), з'явилося безсоння або проблеми з концентрацією, увагою, пам'яттю;
• виникають думки про смерть, у важких випадках виникають роздуми про суїцид.

Якщо протягом двох тижнів у Вас або близьких Вам людей спостерігається кілька цих симптомів, дуже важливо відразу звернутися за психотерапією. Бо і депресія, і апатія — це складні психологічні стани, які мають тенденцію до ускладнення. Своєчасний початок лікування допоможе швидко відновити психічне здоров'я.

Коли ми чуємо про залежності, то перше, що спадає на думку — це залежність від алкоголю, тютюну, наркотичних речовин тощо.

Однак психологи, крім хімічної, вирізняють ще багато видів залежностей. Наприклад:

• психологічна — від азартних ігор, соціальних мереж, комп'ютерних ігор;
• емоційна — від інших людей, як правило, близьких;
• залежність від роботи або іншого заняття (наприклад, спорту).

Тобто залежність — це коли не людина контролює речовини, дії або емоції, а вони контролюють її життя і негативно на нього впливають.

Особливо слід виділити залежні стосунки, коли один або обидва партнери відчувають надмірну і болісну залежність від іншої особи, що призводить до емоційного стресу, втрати власної автономії, відчуття неповноцінності і відсутності особистого простору.

Будь-яка із залежностей потребує глибокого психологічного аналізу і, відповідно, своїх шляхів вирішення.

Однак першим кроком має бути усвідомлення проблеми та власне бажання людини позбутися залежності.

Коли кажуть: "У мене стрес", то відразу слухач малює собі картину якогось жахіття. Насправді стрес — це просто фізіологічна і психологічна реакція організму на виклики, навантаження або незвичні ситуації. Стрес буває позитивним (наприклад, весілля для нареченої) або негативним (підвищення пульсу при загрозі).

Тривожність — це емоційний стан людини, який може бути результатом стресу. Трапляється, що він не зникає із усуненням реальної загрози і стає хронічним.

Стрес і тривожність, які тривають довго і з якими людина не може впоратися самостійно, можуть негативно вплинути на її життя, стосунки, кар'єру, самопочуття, емоційний стан.

Ці явища характеризуються наступними ознаками:

• нервозність, неспокій, відчуття перевантаженості;
• неконтрольовані та непритаманні людині дратівливість або пригнічена поведінка;
• прагнення соціальної ізоляції;
• занепад сил, які важко піддаються відновленню, зниження працездатності та інтелектуальної активності;
• фізичні прояви (підвищений пульс, тремтіння пальців, зміна апетиту).

Завдяки допомозі психолога Ви можете отримати дієву стратегію подолання стресової ситуації та ознайомитися із техніками, що дозволять відновити власні ресурси.

Немає людини, яка б жодного разу не стикалася із проблемами при долученні до нового середовища, товариства або при зміні звичних умов (нова робота, місце прожавання, родина).

Спочатку людина адаптується (пристосовується) - в залежності від ситуації соціологічно, психологічно або фізіологічно. Як правило, це завжди порушення звичних умов та вихід із зони комфорту, а отже викликає знервованість або навіть стрес.

Водночас людина намагається стати частиною нового для нього середовища (інтегруватися у нього), що передбачає подолання певних бар'єрів, засвоєння та прийняття (або неприйняття) нових цінностей, змінення кола спілкування.

Ці процеси іноді болісні та потребують додаткової підтримки з боку кваліфікованих психологів, які в залежності від ситуації допоможуть обрати стратегії адаптації та відшукання ресурсів для подолання викликів.

Взаємини між батьками та їх дітьми є найважливішими у житті кожної людини. Але проблеми у батьківсько-дитячих стосунках були і є завжди.

Говорять, що у одній із єгипетських пірамід є викарбуваний понад 3 тисячі років напис: "Що за часи настали: діти перестали слухатися своїх батьків!"

Виклики у стосунках між батьками і дітьми нескінченні і дуже різноманітні.

Наприклад, допомога психолога може знадобитися:

• для стабілізації постродової депресії матері, яка може вплинути на її здатність емоційно підтримувати дитину;
• при вирішенні проблем при сепарації дитини від батьків від дошкільного до підліткового віку (і навіть далі);
• у формуванні довірливих стосунків між дітьми та їх батьками;
• для допомоги батькам у стабілізації психо-емоційного стану дитини після пережитих травмуючих ситуацій;
• під час конфліктів між батьками та їх дітьми у підлітковому віці.

Участь психолога дасть можливість зрозуміти аспекти взаємодії, знайти конструктивні способи вирішення конфліктів, визнати важливою точку зору кожного. Як наслідок — забезпечення психологічної підтримки для всіх членів родини та покращання стосунків між ними.

Підтримка, коучинг та медіація — це процеси, які відбуваються із залученням професійних психологів, що допомагають людям розв'язувати конфлікти, досягати особистих цілей і поліпшувати взаємини.

Професійна підтримка — це підтримка психологом прагнень особистого розвитку людини і покращення якості її життя.

Коучинг відрізняється від психотерапії тим, що він працює не з минулими травмами людини, а сприймає її такою, яка вона є тут і зараз. Коучинг спрямований на допомогу людині визначитися із її сьогоднішніми цілями та скласти дієві плани досягнення їх у майбутньому.

Медіація — це вирішення спорів між людьми із залученням посередника (медіатора). Коли у якості медіатора виступає кваліфікований психолог, він допомагає проаналізувати конфліктну ситуацію, продуктивно її обговорити та прийти до спільного рішення. При цьому висновки роблять самі сторони спору, а медіатор лише допомагає їм організувати і провести діалог.